Портальчик
Хуан Антонио Льоренте народився в 1756 р. у маленькому містечку біля
Калаоры в збіднілій стародавній дворянській родині й, рано втративши батьків,
виховувався в будинку дядька-священика. З 14 років він з тонзурою на верхівці
надійшов учитися в монастир і через три роки в присутності калаорского
єпископа й інших духовних осіб захищав латинською мовою дисертацію з
області метафізики й логіки й надійшов у Сарагосский університет, щоб
вивчати римське право. Три роки він на варварській латині вправлявся в римському
праві й в 1776 р. одержав ступінь бакалавра юридичних наук. Через рік ми
уже бачимо його субдьяконом і каноніком у Калаоре, забезпеченим щорічним
твердим доходом від бенефіції. По старому іспанському звичаї молодому
духівництву дозволялося розважатися складанням театральних п'єс, і
Льоренте вирішив віддавати вільні годинники драматичній літературі. Так, на
театральній сцені Калаоры з'явилася "Відраза до шлюбу" - сокирна
мелодрама, що не пришелись по смаку навіть нерозпещеної й невибагливої
публіці закуткового містечка Старої Кастилії. В 1778 р. Льоренте надійшов
у Валенсийский університет, щоб спеціалізуватися в канонічному праві.
Незабаром Льоренте став доктором канонічного права, і молодому
священикові дано було право сповідати не тільки чоловіків, але й жінок. В
1782 р. калаорский єпископ призначив його генеральним вікарієм своєї єпархії,
і Льоренте потрібно було лише терпляче чекати смерті свого безпосереднього
майже сімдесятирічного начальника, щоб самому стати єпископом Калаоры й
тим завершити свою кар'єру. Не домігшись успіху в області драматичної
літератури, Льоренте узявся за складання релігійно-філософських статей,
настільки ж плоска й несмачних, як величезна безліч схоластичних
вправ іспанських ченців і священиків. Але "філософія" не задовольняла
Льоренте, і він перейшов до історії. Його історичні монографії найчастіше
будувалися на архівному матеріалі й свідчили про значний
начитаності автора й умінні класифікувати оброблюваний їм матеріал. Але
теми його робіт були жалюгідні й незначні; головним чином це були життєпису
місцевих святих, чудотворна слава яких ніколи не виходила за межі
маленької Калаоры. В 1784 р. Королівська академія святих канонів, літургії й
церковної іспанської історії, що перебувала в Мадриді, обрала Льоренте своїм
дійсним членом, і молодий заступник єпископа мав підставу мріяти
уже не тільки про Калаоре, але й про великий іспанський центр.
У цей же час Льоренте зустрівся з якимсь утвореним іноземцем,
який став йому доводити, що при оцінці того або іншого релігійного й
філософського положення, так само як поетичних і моральних вказівок, треба
насамперед керуватися власним розумом і в жодному разі не
покладатися на чужий авторитет і віковий досвід, тому що найчастіше високі
авторитети й стародавні традиції виявляються розсадниками всяких
забобонів і марновірств і ведуть не до істини й правди, а до вреднейшим
оманам і найнебезпечнішим помилкам. Єдиним мірилом істини, переконував
Льоренте випадково очутившийся в Калаоре іноземець, є наш власний
розум, а тому не слід сприймати нічого, що йому суперечить і із чим
він не мириться. До посилань на щоденні факти варто точно так само ставитися
с недовірою, поки вони особисто не перевірені на практиці. Іноземець, що,
імовірно, був французом-раціоналістом, радив Льоренте ретельно вивчати
твору Декарта, багато й докладно розмовляв з ним із приводу прочитаного,
і, за словами Льоренте, ці часті співбесіди робили на нього особливо
велике враження, якого навіть і час не міг изгладить.
Начало
[далее...]
Обувь сумка для ноутбука 14 бижутерия оптом. | Lcd панель телевизоры philips стиральные машины